Федір Михайлович Достоєвський. Сон смішної людини

Я люблю, я можу любити лише ту землю, яку я залишив, на якій залишилися бризки крові моєї, коли я, невдячний, пострілом у серце моє погасив моє життя. Але ніколи, ніколи не переставав я любити ту землю, і навіть тієї ночі, розлучаючись з нею, я, можливо, любив її болісніше, ніж будь-коли. Чи є мука на цій новій землі? На нашій землі ми істинно можемо любити лише з мукою і лише через муку!
Ми інакше не вміємо любити і не знаємо іншого кохання. Я хочу муки, щоб любити. Я хочу, я жадаю цієї хвилини цілувати, обливаючись сльозами, лише одну ту землю, яку я залишив, і не хочу, не приймаю життя ні на який інший!

Докладніше

Еріх Марія Ремарк. Тріумфальна арка

Кохання — не торгаш, який прагне отримати відсотки з капіталу. А для фантазії достатньо кілька цвяхів, щоб розвісити на них свої покривала. І їй не важливо, які це цвяхи — золоті, залізні, навіть іржаві… Де їй судилося, там вона й заплутається. Будь-який кущ — терновий чи рожевий — перетворюється на диво з«Тисячі й однієї ночі», якщо накинути на нього покривало, зіткане з місячного світла та оброблене перламутром.

Докладніше