Доброго ранку. Ходімо снідати, хихикало моє. Так, уночі був дощ, треба було погуляти під ним. А ходімо сьогодні? Вдвох, просто так, я скасую справи, чорт з ними. Зараз наздожену, зловлю і поцілую, знатимеш, як язик мені показувати. На добраніч, щастя моє. Я люблю тебе. Але за цими словами, простими, банальними, звичними стоїть значно більше, ніж за витонченістю віршів. За ними стоїмо ми, живі люди, часом смішні, часом трохи сумні, але завжди закохані один в одного до нерозривності душ, до тремтіння рук, до глибини очей, до єдності одного ковтка повітря на двох. І тому… Доброго ранку.

Чим більше людей буде проти неї, тим більше я її любитиму.

Упевнена, вона  є у кожному. Справжнє кохання.

Для того щоб бути щасливим, треба одне - любити і любити з самовідданістю, любити всіх і все, розкидати на всі сторони павутиння любові: хто трапиться, того і брати.

Хоч ви й розлучилися, але ти говориш про неї з вдячністю. Це прекрасно. Подяка – синонім кохання.

Біда всіх тих, кого ми любимо в тому, що вони думають, що цього варті, а ще гірше, коли вони думають, що варті ще більшого.

«Я любитиму тебе, поки ти мені потрібна» — ось гасло реальності.

Багатого важче полюбити. За що я його любитиму! Йому й так жити добре. Бідолашного швидше полюбиш. Думатимеш:«Того в нього немає, іншого немає», – жалкуватимеш і полюбиш.

Бачить Бог, я був закоханий у неї на смерть. Пам'ятаєте, смерть Кащея таїлася у голці? І кожен з нас має таку голку, але тільки ми не знаємо, де вона захована. А кохання - це коли ти раптом розумієш: твоя голка затиснута в кулачці ось у цієї жінки. І від неї тепер залежить твоє життя!

Хіба все на цьому світі не зводиться до любові до жінок?