Треба зруйнувати міф  про вічне кохання, основу нашого суспільства, причину наших бід.

Музика — одна зі сторін мого життя, є безліч інших проблем та справ. Ще є світанок, ще є ніч, ще є море, є океан, є водні лижі, є багато, що мені дуже цікаво. Ще є моє кохання. І музика — один із аспектів мого життя.

Кохання – єдиний трон, який рідко сходять королі. Він набагато частіше дістається бідним та жебракам, ніж багатим та привілейованим. Такий закон рівноваги. Кому - гроші, а кому - почуття.

Вина і бажання - міцна суміш, любові вони в сумі не становлять.

Ніколи не любите того, хто ставиться до вас, як до звичайної людини.

Я хочу, щоб ти знав одне: твоє ім'я  завжди на моїх губах.
Я стримуватимусь, щоб не вимовити його вголос: нехай ніхто не знає, як мені важко без тебе.
Зате я буду повторювати його про себе, сподіваючись колись зустріти тебе в натовпі. І коли я побачу тебе, це буде найщасливіший день.
Найдовший і найдивовижніший...

Потрібно судити людину, перш ніж полюбив її, бо, полюбивши, вже не судять.

Давати, нічого не чекаючи натомість, бути поруч, коли тобі справді потребують: ось справжнє кохання.

У своїй музиці він (Моцарт) зобразить любов такою, якою вона  має бути, а не такою, якою буває в житті.

Жодна людина не здатна жити тижня, а тим більше роки, в атмосфері ніжної пристрасті. Все втомлює, навіть те, що тебе люблять.