Любов живиться повторенням, і лише повторення перетворює просте бажання в мистецтво. Причому щоразу, коли закохуєшся, любиш уперше. Предмет пристрасті змінюється, а пристрасть завжди залишається єдиною та неповторною. Зміна лише посилює її.

У третє своє відвідування він твердо вирішив усміхнутися їй, проте так забилося серце, що він не потрапив у такт, промахнувся.

Так, він любив їх з усією силою і полум'ям серця, але це не заважало йому бачити в їхніх душах, поряд з високим, чистим, благородним, — низинне, темне, своєкорисливе. В тому і полягала плідність його любові, що він любив людей такими, якими були вони насправді, не перетворюючи їх у своїй уяві на ангелів.

Щоразу її обличчя з'являється переді мною, ніби Місяць виходить з-за хмар.

І найголовніше в усьому, що відбувалося — його очі. Такі блискучі, такі зворушливі, іноді зі сніжинкою на вії, іноді каламутні від недосипання. Його очі. Щодня. _ Близько-близько...

Я вірю в одну річ. Завжди треба освідчуватися у коханні тому, кого любиш.

Ти можеш скільки завгодно дивитися їй у спину - вона  вже не обернеться.

Боротися можу лише за те, що я люблю.
Любити можу лише те, що я поважаю, а поважати лише те, що я, принаймні, знаю.

Що, коли ми рідні душі? — спитав я подумки, поки вона  плакала. — Що, коли ми все життя шукали саме один одного? Ми зіткнулися, відчули на момент, яким може бути земне кохання, і що, тепер через мої страхи ми розлучимося і ніколи більше не побачимо один одного? І мені доведеться до кінця своїх днів шукати ту, що я вже одного разу знайшов, але злякався і не зумів полюбити?

Лікар не раз помічав, що життя обходиться без підготовчих церемоній: з юнацьких років майже всі предмети його обожнювання зникали раптово, збільшені іншою прихильністю або, в кращому разі, поїхавши назовні з міста, переставши писати. Не смерть забирає в нас тих, кого ми любимо, навпаки, вона  їх нам зберігає, затримує в їх привабливій юності. Смерть - це сіль нашого кохання ; життя - ось від чого тане любов.