Безликий, бездушний шрифт на екрані знищує всю чарівність творчості. Чи то справа рукопис: шелест паперу, скрип ручки, кожен рядок – як унікальний малюнок!

Христофор писав не тому, що боявся щось забути. Навіть досягнувши старості, він не забував нічого. Йому здавалося, що записане слово впорядковує світ.

Давайте скажу прямо? Якщо у вас немає  часу на читання, то немає часу (і навичок) для письма. Все просто.

Що це за радість, якщо її не можна записати? І що це за кохання, якщо його не можна розділити?