Люди вважають, що якщо на екрані два актори люблять один одного, це означає, що і в житті вони люблять один одного. Ніхто навіть не замислюється, що нам просто платять за це гроші, а на знімальному майданчику хтось обов'язково твердить:«Грайте старанніше, виродки, я вам не вірю».

Афоня у виконанні Куравлєва вийшов настільки привабливим, що на«Мосфільм» прийшло чимало обурених листів від дружин особ, що п'ють. Особливо запам'яталося одне, в ньому жінка з Києва запитувала:«Товариш режисер, а ви самі колись спали з п'яним сантехніком?» У листі у відповідь я зізнався, що не спав. Ні з п'яним, ні з тверезим.

Актор повинен викладатися на всі сто, навіть якщо режисер нічого не вартий.

Кожен прожитий день є набагато кращим фільмом, ніж будь-який знятий фільм.

На пробах до фільму "Морозко" мені довелося гризти горіхи. Я так хотіла зніматися, що не щадила зубів. Але в результаті мені дісталася негативна роль Марфушенька-душенька. Мало хто знає, чого мені вартувала та роль! Коли знімався фільм, у країні був дефіцит продуктів. Гору яблук у кадрі замінили на чисту цибулю, яку пофарбували харчовим барвником. І ось уявіть собі: сцену, де я із захопленням гризу яблука, зняли з п'ятого дубля, і весь цей час мені треба було кусати, зображуючи радість та задоволення. Та сама історія була і з молоком — замість нього доводилося пити підфарбовану воду. А побачивши себе на озвученні фільму, я розплакалася. Мені здавалося, що я така страшна! Після цього всерйоз подумувала над тим, щобніколи більше не зніматися в кіно.

«Повітряна в'язниця» - ось найкращий фільм. У ньому є все: Джон Малкович – для акторської гри, Ніккі Кейдж – для бойовика, Стів Бушемі – для комедії та Джон Кьюсак – для геїв. Це як шведський стіл.

Фільм має жити своїм життям. Абсурдно, якщо режисер змушений використовувати слова, щоб пояснити, про що його картина... якщо глядачеві заздалегідь розповісти, як було зроблено якийсь епізод і що він означає, то потім ці робочі деталі ввійдуть у безпосереднє сприйняття фільму. І тоді вся картина стане вже іншою. Тому я думаю, що найціннішим і найважливішим є створення простору фільму, а будь-яка спроба озвучити техніку створення порушує враження.

Зйомки в американському фільмі залишають величезний слід. Ти раптом стаєш товаром, а такі речі треба вчитися тримати під контролем.

Іноді розставання схожі на сцену катапультування у фільмі«Топ ган» — ви обоє розумієте, що настав час рятуватися, але тільки один залишиться цілим і неушкодженим. Деякі розставання більше нагадують вбивство Мо Гріна в«Хрещеному батькові» — щойно тебе, напівголого, масажує гарна жінка, а через секунду тобі виносять мозок у буквальному значенні слова. А іноді розлучатися буває не складніше, ніж здати книгу до бібліотеки. Так, було цікаво, однак із самого початку розумієш, що це не твоє і буде правильно все закінчити у потрібний термін.

Можна бути милим і розумним хлопчиком, чудово вчитися в школі, чудово пройти курс університетських наук — і після кількох років справного відвідування кінематографу перетворитися на ідіота.