Критики, крім жалості нічого не заслуговують. Бути так близько до мистецтва, але при цьому не вносити до нього жодного внеску... Вони, як євнухи на оргії.

Тільки той, хто будує майбутнє, має право бути суддею минулого.

Коли мене критикують, я можу себе захистити, але проти похвал я безсилий.

Самовдосконалення вже тому властиве людині, що вона ніколи, якщо вона правдива, не може бути задоволена собою.

Якщо людина нічого хорошого не може сказати про себе, а сказати хочеться, вона починає говорити погане про інших.

Як це страшно вимовити – я православний. На тебе дивляться, більше того, у тебе пильно вдивляються, шукають смітинку в твоєму оці, екзаменують на чесноти. Чи у всіх нас«відмінно» у православних заліках? Або дохлі, худорляві трієчки викривають нашу суть, і ми, щоб не засвітитися, робимо гарну міну при поганій грі?

Сам з'їж! — Чи ти помітив, що всі наші журнальні антикритики засновані на САМ З'ЇШ? Булгарін каже Федорову: ти брешеш, Федоров каже Булгаріну: сам ти брешеш. Пінський каже Полєвому: ти невіглас, Польовий заперечує Пінському: ти сам невіглас, один кричить: ти крадеш! інший: сам ти крадеш! — і всі мають рацію.

— А ви всюди порядки наводите чи лише на залізничному транспорті?
— А ви скрізь порушуєте чи лише на залізничному транспорті?