— Ви посміхаєтеся, — сказав він, — І ви такі спокійні? Чому ви не кричите?

— Я кричу, — заперечив Гребер, — тільки ви не чуєте.

Я не кричу на тебе, я кричу поряд з тобою.

А ви огрубіли, вам здається, що треба кричати на всю горлянку, щоб вас почули.

Коли в серцях кричиш "ненавиджу", значить, усередині ще голосніше кричиш "люблю".

Її слова пролунали пошепки на вітрі, але були криком серця.

Іноді, коли тиша кричить, доводиться заглушувати її найгучнішим, що маєш.

А старшина весь був загострений, на той крик загострений. Єдиний, майже беззвучний крик, який раптом вловив, дізнався і зрозумів. Чув він такі крики, з якими все відлітає, все розчиняється і тому дзвенить. Усередині дзвонить, у тобі самому, і дзвони цього останнього ти вже ніколи не забудеш. Немов заморожується він і холодить, смокче, тягне за серце, і тому так поспішав комендант.

Цікаву ремарку залишив У. Черчілль на полях конспекту однієї своєї мови:«Довід слабенький — треба кричати!»

Не переходь на ультразвук!

Їхнє мовчання — гучний крик.