Раптом мені байдуже, що я не дивлюся на вас із сторінок газет.
Раптом мені байдуже, що я не ходжу до перукаря.
Раптом мені байдуже, що я нічого не їм.
Раптом мені байдуже, що я нічого не п'ю.
Раптом мені байдуже, що я нікуди не ходжу.
Раптом мені байдуже, що я нічого не пишу.
Раптом мені байдуже, що я не вмираю.
Раптом... Ганна.
…людство дорослішає, граючи у все більш дорослі іграшки.
Чим більше людей буде проти неї, тим більше я її любитиму.
Частка душі моєї, мій володарю,
Світло очей моїх, мій пане.
І ночі не минає, щоб світ не спалахував від іскри вогню, що народжує мій стогін,
І ранку не буває, щоб небеса не розкрилися від плачу, що народжений бажанням побачити Ваш променистий образ.
Частка душі моєї, світло очей моїх, надія моя двох світів,
Клянусь, заради Вас я живу в цьому світі.
Чи не висловити моїх почуттів словами, не вилити їх на папері.
Якби моря стали чорнилом, а дерева перетворилися б на пір'я,
То висловили б вони все горе від цієї розлуки,
То благали б Аллаха:«О всевишній, з'єднай цю рабиню з її володарем».
Ах, часточка душі моєї, мій володарю, я довіряю вас Аллаху Всемогутньому.
Якою б дорогою я не йшов у світі, вона неодмінно приводила мене до тебе.
Якщо нас на якийсь час розлучали обставини, він завжди коротко повідомляв:«Тебе не вистачає». На що я постійно відповідала:«Я в тобі. І буду там скільки скажеш».
- А як його звати?
- Шамсін. Це означає " вітер пустелі".
Згасаючий день був чудовий! Сонце вже зникло за будинками, але його багряні відблиски ще лежали на дахах будинків і відбивалися у вікнах верхніх поверхів. Ластівки креслили в небі, чия глибока синьова поступово блякла, остигаючи. Натовп на вулиці рідшав, а золотисте і рожево-багряне світло цього вечора робило його не таким брудним і нещасним.
... Він діяв повільно і обережно, крок за кроком, а потім, немов відчувши право на зухвалість, робив раптовий стрибок.