Град, град! Ось він нас розуміє:
Шахрай, барабанщик і задира.
-
Ми вимокли до самих майок.
Ліс  перекинутий, перебуджений,
Машини виють оглушено.
А ми несемо два каптури
Перлин.

Іноді найкращі стосунки складні.

А зараз небо синє-синє, у ньому пасуться овечки хмар, зроблені із цукрової вати.

Що означає бути героєм? Поглянь у дзеркало, і зрозумієш. Подивися собі у вічі і скажи мені, що в тобі немає  героїзму. Що ти не витерпів, або не страждав, не втрачав того, що любив найбільше на світі. І все-таки, ось він ти, що вижив у Пекельній Кухні, найгарячій точці, відомої людині. У місці, де труси довго не живуть. Значить... Ти герой. Ми всі – герої. Деякі більше за інших, але ніхто з нас не самотній. Деякі розбивають кулаки в кров, щоб убезпечити Кухню. Інші заповнюють кров'ю вулиці в надії, що зупинять хвилю, злочинність, жорстокість, неповагу до людського життя, що їх оточує. Але це — ПекельнаКухня. Ангел чи демон, багатій чи бідний, молодий чи старий, ти живеш тут. Ти не вибирав це місто. Це він вибрав тебе. Тому що герой — не хтось вищий за нас, який захищає нас. Герой – не бог і не ідея. Герой мешкає тут, на вулицях, серед нас, з нами. Завжди тут, але рідко відомий. Подивись у дзеркало, зрозумій, хто ти насправді. Ти житель Нью-Йорка. Ти герой. Це твоя Пекельна Кухня. Ласкаво просимо додому.

Кохання робить тебе непереможним. Неможливо стримувати закохану людину: не надумайте вставати в неї на шляху.

Ось чого їй так бракувало — моря, її великого сусіда протягом двадцяти п'яти років, моря з його солоним повітрям, його гнівними поривами, його рокітливим голосом, його могутнім подихом, моря, яке щоранку бачила зі свого вікна в Тополях, яким дихала вночі і вдень, яке постійно відчувала біля себе і, сама того не усвідомлюючи, полюбила як живу людину.

— Якщо попросите мене, я віддам цю каблучку вам.
- Ти пропонуєш його сам? Не заперечуватиму, що моє серце пристрасно бажає цього. [ Вона змінюється, і здається дуже сильною ] Замість Темного Володаря у вас була б Королева! Не чорна, але прекрасна і грізна, як світанок! Підступна, як море! Могутня, як сама тверда земна! Всі любили б мене і боялися!... [ Вона знову стає нормальною ] Я пройшла випробування. Я упокорюся і піду на Захід і залишусь Галадріелью.

Доля взяла моє серце
і тебе вклала мені в груди.

Чужа душа пітьми. Особливо коли в темряві заблукала власна твоя душа.

Я не сплю, бо сон родич смерті.