Якось ти знайдеш у шафі свій портрет, написаний кульковою ручкою. Там у тебе будуть криві ноги, квадратна голова, коси розміром із сонце, косоокість і ніс на щоці. Ти поцілуєш каракулі і вирішиш, що воно того варте.
Я усвідомлювала кожну частинку тіла, коли він дивився на мене.
Любов до жінки... Яка безодня таємниці, яке гостре, солодке страждання! Ромашов, люди відвели на кохання ніч, так само, як на злодійство і на вбивство. Природа тут грає з людьми жарт, злий жарт. Це якась приманка з петлею.
— Якщо чесно, після всього, що було, ти ставишся до мене так, наче моє місце за дитячим столиком.
— Сем, я не вибачатимусь за те, що захищаю тебе.
— Отож, що ти робиш, на твою думку?
— Пам'ятаєш, що сталося востаннє, коли нам дісталися квитки у першому ряду на шоу Михайла та Люцифера? Я пам'ятаю. Ти помер і потрапив у пекло. І, бачиш, цього разу не Апокаліпсис шукає нас, а ми його. Мені начхати, що буде зі мною, завжди так було. Але мені не начхати на те, що буде з моїм братом.
- Дін, ми вирушимо в це місце і врятуємо Джека та маму. Разом. І якщо щось трапиться, ми впораємося з цим разом. А якщо ми помремо... то теж разом.
Я навчуся любити, не вимагаючи любові у відповідь,
Віддавати, навіть якщо мені самій нічого не залишиться,
Відчувати себе щасливою навіть у розпал тяжкої роботи,
Простягати руку ближньому, будучи сама самотня і покинута,
Не давати волі сльозам, навіть коли захочеться вити,
І вірити — навіть якщо ніхто не віритиме в мене.
А може, кожен із вас уже почав — не помітивши цього — той єдиний шлях, призначений йому долею.
... у кого немає можливості набувати справжні коштовності, для того краса і грація повинні бути єдиною прикрасою; ось воістину рідкісні скарби.
Все більше розцвітає весна, змушуючи тремтіти людське серце.