І ось зараз я думаю - смішно, безглуздо, але мені здається, не знаючи, на що спертися, я вибрав цей напрямок просто тому, що він врятував в Андах мого друга Гійом, якого я так довго шукав. Я цього не усвідомлював, але так і залишилося для мене напрямом до життя.
Якось почався дощ і не припинявся чотири місяці. За цей час ми дізналися всі види дощу: прямий дощ, косий дощ, горизонтальний дощ і навіть дощ, що йде знизу нагору.
Клянуся своїм життям і любов'ю до неї, що ніколи не житиму заради іншої людини і ніколи не попрошу і не примушу іншу людину жити заради мене.
І, коли я кажу, що ти для мене найулюбленіше, мабуть, це теж не справжнє кохання ; любов - те, що ти для мене ніж, яким я копаюсь у собі.
Коли сонце зійде на заході і зайде на сході, коли висохнуть річки і гори полетять вітром як листя, ми зустрінемося і будемо разом назавжди.
... навесні кожен стає красенем, якщо поспішає на зустріч зі своєю мрією.
Вона розсміялася і стала ще кращою. Наче богиня в променях сонця… Знаєш, як у книжці, де тільки зелені пагорби з фонтанами та все дуже добре.
Якщо не існувало такого поняття як доля, то хтось точно повинен був бути там, нагорі, і роздавати виграші.
Сонце - досвідчений коханець, який знає свою справу. Спочатку він всього тебе огладжує своїми міцними долонями. Обіймає. Охоплює, перекидає, і раптом прокинешся, як я, бувало, приголомшений, з животом, зрошеним краплями, схожими на ягоди омели.
У роздумах сумних,
Рветься думок втікачів...
Ах, в якому пишному оздобленні
Вийшла осінь на берег річки Наміда,
Де листя слізних кленів ріде...