Лісок і поле — наче на долоні.
Все, всі доріжки остаточно зрозумілі.
І є смужка там, на небосхилі,
прибережена ще з весни.
На простенькому аркуші, найпростіша,
Повисла крапля, душу бердячи.
Готова замерзнути і розтанути,
Придатна для снігу та дощу.
А її посмішка може привести кораблі до берега навіть у непроглядній темряві.
Клянуся, я чесно ненавидів!
Присягаюсь, я щиро любив!
Сигарета - найкраще болезаспокійливі. Разом з димом видихаєш смуток.
І якщо перший місяць шлюбу називають медовим, то перший місяць відкритого кохання, за всіма правами, іменувати можна нектарним, - це небосхил після грози; світлий, але без спеки, прохолодний без хмар.
Пір'я було скрізь. Кожний подих вітру здіймав хмари пір'я і розсипав їх навколо, наче сніг, що падав навпаки — з землі на небо.
На кожному задньому дворику були в той день розкладені килими, вибиті так ретельно, що починало здаватися, ніби вибиту з них старовину віднесло вітром, а на місці колишніх візерунків проросли нові, ще вигадливіші.
Суть у тому, що поки що всі грають у шашки я граю в монополію. І я завжди будую підприємства на електросилі. І я завжди виграю.
Коли людські душі зростаються так щільно, що й леза не просунути, – це величезна рідкість.