Я не люблю тебе більше, і люблю тебе навіки. Я не хочу більше тебе, але не можу без тебе обійтися. Здається, тільки одна небесна блискавка могла вилікувати мене, знищивши. Прощай, залишайся, їдь, але тільки не кажи, що я не страждаю. Тільки це одне може змусити мене ще більше страждати, моє кохання, моє життя, моє серце, мій брат, моя кров, - йди, але убий мене, йдучи.
Жодна дівчина не дивилася на мене, як вона тоді. Наче я чогось вартував.
Якщо я чого написав, якщо чого сказав - тому виною очі-небеса, коханої моєї очі. Круглі так карі, гарячі до гару.
Чи, може, ти не розумієш, що це таке — потрібен?
Це коли не можна уникнути.
Це коли весь час думаєш про.
Це коли все життя прагнеш.
Хто любив, той уже любити не може,
Хто згорів, того не підпалиш.
Нас створюють і переробляють всі ті, хто будь-коли любив нас.
Уяви, летиш із парашутом і думаєш: а раптом не розкриється? Страшно. Дихати важко. Серце між лопатками. А все одно захоплення. Бац! Розкрився. І знову щастя. І серце знову б'ється.
Ось поки не розкрився - пристрасть, а коли розкрився - кохання.
ось спиш, спиш, спиш..... потім прокидаєш.... а ковдру все ще спить...)))
Мабуть, серце ховається у твердій шкаралупі, і розколоти її мало. Може, тому у мене до ладу не виходить любити.
Дружище, я не можу бути з тобою поряд.
Найбільше я хочу бути з тобою поруч. Але я не можу! Це було б підло, розумієш.
Я — як сірчана кислота, яка полюбила синицю, маленького птаха з чорними уважними очима.