Відправ мене в такий куточок, де мене не повинно бути... І там ми перечекаємо...

І хто винен, що грають погані актори,

Що навіть ілюзії щастя тобі жоден не дає,

Що бліде тіло твоє мучать, як пси, сутенери,

Що бідне серце твоє перетворюється на кригу.

Між нами ці два кроки,

Один шанс. Не забути

цих відстаней, зупинити літак,

зупинивши краплі ранкових сліз.

Я б сказав, що в межах однієї особистості кохання – це справжня революція духу!

Я міцно притулилася до нього, ніби сподівалася забрати з собою аромат його тіла і залишити йому свій.

Любити всією душею — дуже великий ризик.

Якось мені сказали, що я стану психопатом, якщо не навчуся любити. Я хочу знати — що такого офігительного в тому, щоб любити? Я, напевно, вперше у житті дала волю почуттям, а моє серце вирвали з грудей.

... Взаємна потреба – найміцніший з усіх будівельних розчинів, на яких тільки може бути зведена будівля кохання та дружби.

Я знайду її, зв'яжу і катуватиму, поки вона  не покохає мене знову.

На небесах немає  такої люті, яка могла б зрівнятися з любов'ю, що перетворилася на ненависть. А в пеклі — такої злості, на яку здатна ошукана жінка.