У тебе сині очі, у тебе зелені очі,
ох, краще не дивитися мені тобі в очі,
вони дівчаток усіх гроза.

І тоді вона  мимоволі зіщулилася і затремтіла, відчуваючи привабливість його величезної любові, і все її минуле життя здалося їй незначним.

Кохання – це теорема, яку необхідно щодня доводити.

Я намагалася вирвати зі своєї душі паростки кохання, тільки-но я їх виявила. І ось тепер при першому ж погляді на нього вони одразу ожили: зелені, сповнені життя! Він змусив мене покохати його, навіть не подивившись у мій бік.
(Я не хотіла любити його; читач знає, які я робила зусилля, щоб вирвати зі своєї душі перші втечі цього кохання ; а тепер при швидкоплинному погляді на нього, вони знову ожили і потужно зазеленіли. Він змусив мене знову полюбити його, хоча сам, мабуть, навіть не помічав мене.)

Я любив тебе завжди. Я переродився! Я ніби сам здер свою шкіру… і, корчучись від болю, виявив, що в мене є серце…

Хто мене більше любить, той знає, що хочу.

Зроби так, Господи, щоб наші улюблені виявилися гідними нас. Щоб ми принаймні ніколи не дізналися, що це не так.

Хтось закохується у п'ятдесят і щасливий, хтось – у чотирнадцять і перше розчарування йому вистачає на все життя. А є люди, які жодного разу не відчували нічого схожого і таких чимало.

Кохання може бути і сліпа, а ось сусіди — ні.

Можна отак от мотатися, бути втомленим, виснаженим, мати серйозні фінансові проблеми, бути застудженим, і при цьому бути абсолютно щасливим… Абсолютно… просто з тієї причини, що на тебе чекають. І знаєте, не просто ось так от чекають, а чекає та, яка потрібна тобі, щоб на тебе чекала. Тому що є ті, які чекають, та й нехай почекають. Дочекаться! А можна бути навпаки здоровим, перспективним, успішним і бути абсолютно нещасним, ну, бо на тебе не чекають. Вона  не чекає, і здається, що взагалі ніхто не чекає.
І ще ти маєш телефон, і цей телефон має номер. І цей номер ніхто не набирає, бо вона не набирає і здається, що ніхто не набирає. А вона не набирає. І при цьому в тебе самого в мозку якимись вогненними цифрами горить її номер, заповітний номер. І ти розумієш, що не треба його набирати, причому в жодному разі не треба його набирати, бо буде тільки гірше. І як тільки так подумав – одразу набрав. І відразу стало гірше, причому у будь-якому випадку. Ти почув короткі гудки, отже вона з кимось розмовляє. З ким? Довгі гудки – вона бере трубку. Чому? Значить, у неї визначився мій номер, і вона не хоче брати, отже, треба зателефонувати з такого телефону, який вона не знає. Або ти чуєш голос оператора, який повідомляє, що абонент недоступний. Або її голос, який тобі не радий, і якісь брехливівідповіді, або якісь зовсім байдужі питання. І ти розумієш у цей момент, що ти, мабуть, взагалі нікому не потрібний. А з цим що ти можеш зробити? Якщо ти їй не потрібен, то ти нікому не потрібен. А з цим як ти можеш упоратися?