— У кохання віриш?
— Звичайно!
— Наївна...

Адже, коли ти когось любиш, треба спочатку переконатися, чи люблять тебе, а то від такої погоні буде більше шкоди, ніж користі.

Якщо жінка радісно й без трагедій віддається, це найбільший дар  долі. І розплатитися з цього рахунку можна лише коханням.

Ви чули, що сказано: люби ближнього твого та ненавидь ворога твого. А Я вам кажу: любіть ваших ворогів, благословляйте тих, що проклинають вас, благодійте тих, хто вас ненавидить, і моліться за тих, що вас кривдять і гонять вас, нехай будете синами Отця вашого Небесного ;

Я тобі ніколи не зраджував! Ну лише один раз. Сам з собою, у ванні, коли ти мене застукала.

— Цікаво, а хто першим виявив, що поезія вбиває кохання?
— Я думав, поезія кохання живить.
— Міцне, пристрасне кохання, мабуть. Але легкої прихильності вистачить одного поганого сонета для того, щоб померти.
— А що, на вашу думку, може її зміцнити?
— Танці. Навіть нехай обидва партнери майже нестерпні.

Якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь«я люблю тебе», я маю бути здатним сказати«я люблю в тобі все»,«люблю завдяки тобі весь світ, я люблю в тобі самого себе».

У кохання теж є осінь і пізнає його той, хто забув смак поцілунків коханого.

Любити дітей та мати дітей – це два різні діагнози.

Тільки розлука допомагає розвіяти ілюзію того, що ви з коханою людиною дві окремі істоти.