—... скажи, що ти відчуєш, коли дізнаєшся, що людина, яку ти любила і якій вірила, обманювала тебе, використовувала і навіть не поважала, не кажучи вже про кохання? — Відчую, що я дурниця!
Єдине, що вроджене людям – це любов до себе. І мета життя кожної людини – щастя! З яких елементів складається щастя? Тільки з двох, панове, тільки з двох: спокійна душа та здорове тіло.
Хто не бачив таких сліз в очах улюбленої істоти, той ще не відчував, якою мірою, завмираючи весь від подяки і від сорому, може бути щасливою на землі людина.
Жінка для чоловіка і є та сама річка, куди він увесь час норовить пірнути, щоб скупатися у вологому вирі очей, витертися насухо шовком волосся, сісти до багаття її серця, відчувши хвилюючий аромат шкіри, випити одним ковтком її губи, з'їсти з апетитом усі її час, потім залягти в душу і заснути. Спати доти, доки його не почне будити якийсь мужик зі словами:«Вставай, ти проспав своє щастя, тепер це моя річка».
Вона була моїм сліпим поворотом, моїм таємничим пагорбом, і, схоже, мені так і не судилося позбутися побоювання, що одного прекрасного дня я не зможу уникнути зіткнення і розіб'юся вщент. Але коли вона була близько, коли я міг торкнутися її, поцілувати, вислухати всі її божевільні теорії про невинність і кохання, я відчував найчистішу ейфорію, неповторне поєднання спокою, захоплення та бажання. Ці секунди я зовсім забував про те, що можу розбитися.
— Я вважаю, що коли ви любите когось і ця людина любить вас, ви однозначно вразливі. Він здатний заподіяти вам такий біль, який не зможе заподіяти ніхто інший.
І кожна думка була його думка, і кожне почуття його почуття. Я тоді ще не знала, що це кохання, я думала, що це так завжди може бути, що так задарма дається це почуття.