На світі немає нічого нещадного за кохання ; втратиш свободу почуттів — втратиш і того, кому приносиш їх у жертву. Зрікаючись від себе, разом потрапляєш у залежність. Усі ніжні, лагідні бажання – обман та пастка. Необхідно завжди бути напоготові, іншого не дано.
Не ставай гетерою, і тоді ти дізнаєшся, що таке справжнє кохання — одне на все життя — і що таке справжня дружба — теж одне на все життя. Справжня любов і справжня дружба дорожча за будь—яке багатство.
Ось так завжди. Усі тільки й гадають, що про себе. Тільки й чуєш: моє щастя, моє майбутнє… Кохання — це здатність покласти своє життя до ніг іншого, а сучасна молодь на таке нездатна.
Багато жінок надто перебільшують свої почуття і бажають з кумира зробити бога, тим часом як інші, що люблять чоловіка більше з любові до нього, ніж з любові до себе, так само обожнюють і його слабкості, і його гідності.
До того ж, треба вміти відпускати. Я не згодна з тими, хто пропонує триматися за відносини, що віджили. Союз двох людей триває рівно стільки, скільки потрібно, тобто доти, доки сприяє їхньому розвитку: іноді кілька тижнів, іноді все життя. Єдина можливість підтримувати відносини, що постійно оновлюються, — не чіплятися за старе і, якщо настав час, розлучитися з тим, чого вже немає.
Кажуть, що кохання зрушує гори, що вона здатна змінити світ, що кохання — це все, що потрібно людині, але вона безсила в дрібницях... То в чому ж секрет? Можливо, кохання треба змішувати ще з чимось? З успіхом? З надією? З прощенням?