Для кохання ми шукаємо людину з іншою системою сприйняття. І коли у нас любов, світ стає цілим. Він чує, що я говорю, а я всім бачу. А потім, коли ми розлучаємося, начебто мені світло пригасили, а йому поговорити нема з ким.

У темряві нічний, відчуваючи легкий вітерець, вони вперше пізнали, якою шаленою силою володіє любов.

Справжня любов не є любов до однієї особи, а душевний стан готовності любові до всіх.

Я ні на що не сподіваюся… нічого не чекаю, я вас люблю. Що б ви не робили, я повторюватиму це так часто, з такою силою і з таким запалом пристрасті, що зрештою ви мене зрозумієте. Я хочу, щоб любов, якою дихає кожне моє слово, знайшла доступ до вашого серця, щоб вона  наповнювала його день за днем, годину за годиною, щоб вона  просочувала його, як волога, просочуючись крапля за краплею, і щоб, зворушена і пом'якшена, ви одного разу сказали мені:«Я теж люблю вас».

Ти спостерігаєш, як люди люблять тебе і нікого не любиш у відповідь.

(Генрі 30, Клер 9)

— Ти одружений?

— Так.

— І яка вона?

— Розумна, гарна... що з тобою, Клер?

— Нічого. Просто я думала, що ти одружишся зі мною.
(Генрі 30, Клер 22)

— Я був на лузі сьогодні, з тобою. І ти ревнувала мене до моєї дружини.

— Я знаю. Я намагалася переконати себе, що ти одружений на товстусі з великими вусами.

Кохання та дружба — взаємна луна: вони дають стільки, скільки беруть.

Святість створюється коханням. Святі – це люди, які найсильніше любили.

У комара повік  — один день, у троянди — три. У кішки вік тринадцять років, у кохання – три роки. І нічого не вдієш. Спочатку рік пристрасті, потім рік ніжності і, нарешті, рік нудьги.

У перший рік кажуть:«Якщо ти підеш, я покінчу з собою».

На другий рік кажуть: "Якщо ти підеш, мені буде боляче, але я виживу".

На третій рік кажуть:«Якщо ти підеш, я обмию це шампанським».

Кохання схоже на американські гірки: спочатку вгору, потім раптом вниз, і знову вгору, і знову вниз, а в кінці блюєш прямо на себе!