... Існує різниця між впевненістю в тому, що тебе любили і припущенням, що тебе використовували.

Ні з чим не можна порівняти радість першого рукостискання, коли одна рука запитує: Ви мене любите? - А інша відповідає: "Так, я люблю тебе".

Ніщо так не спалахує любові, як підбадьорливе зауваження стороннього. Кохання сліпа і, не довіряючи самій собі, квапливо хапається за будь-яку опору.

— Дозвольте сьогодні пригостити.
— Якщо тільки коханням.
— Вам із пристрастю,
зрадою, капризами,
зі скандалами
чи лагідною?
— Мені міцніше.
Я люблю нерозбавлену.

Кохання - божество ревниве і починає гніватися, якщо її перестають боятися. Іноді тому й закохуються, що поклялися не любити.

Вона одна була чимось справжнім у всьому світі...

Я любив її, любив як чоловік, як коханий, як художник, — тим часом, щоб опанувати її, треба було не любити її.

Любити людину — це коли захоплюєшся її пишністю і страждаєш від її недосконалості.

Згасання любові - ось незаперечний доказ того, що людина обмежена і у серця є межі.

Вона так палко мене любила, що заради загальної згоди приносила в жертву деякі свої почуття.