Кохання — почуття вільних у виборі, а не тих, хто зараз до смерті боїться когось втратити або мучиться почуттям провини. Може, я помиляюся, але емоції, народжені під тиском ззовні, не є справжніми. Піде тиск — підуть емоції. Як говорила одна моя наймудріша знайома:«Ніщо так не вбиває нерозділене кохання, як рік взаємності».
Любов до себе – це початок роману, який триває все життя.
З ним мені було добре навіть одружена.
... Ти не можеш любити повною мірою, якщо тебе не люблять у відповідь.
Попри поширені уявлення, любов — це не результат долі чи удачі, вона не«приходить і йде», ми створюємо її... і кожен з нас має здатність її створити. У кожного з нас є здатність любити і бути коханим, у кожного з нас є здатність створювати відносини, головне в яких – кохання. Не важливо, як ми зараз живемо. — Наодинці чи спійманими в пастку нещасливих, видихлих стосунків, — життя може змінитися, і саме ми здатні його змінити.
А головне, я любила тебе. Я розумію, як примітивно це звучить, але тоді ще я ставилася до кохання як до залізного виправдання будь-якої підлості.
Не можна ненавидіти того, хто стоїть навколішки. Того, хто не людина без тебе.
Що може для цариці бути страшнішим:
Любити того, хто байдужий до неї.
Кохання засліплює. Ми обидва намагалися дати нашим синам, не те, що їм було потрібно, а те, що нам було потрібно. Ми були так зайняті спробами виправити наше минуле, що зруйнували їхнє сьогодення.