Він був небезпечною людиною із захоплюючими промовами та ласкавим зверненням. Крім того, його оточував ореол таємничості та невідомих пригод, а це збуджує в жінці спершу цікавість, а потім – кохання.

"Поки ми не любимо, ми спимо".
"Кохання - це коли я рада, що ти є".

Це ж чудово, коли хтось когось любить, і якщо кохання це від душі, то ніхто не кидається по лабіринтах.

Немає повісті сумніше на світі, ніж повість про Ромео та Джульєтту.

Кохання схоже на пісочний годинник, наповнюючи серце і спустошуючи розум.

Кохання — це сила, що зріє, закладена в минущій слабкості. Шлюб перетворює засліплення на витривалість, і сила цієї витривалості має бути і, на щастя, нерідко буває — пропорційна мірі одурення, на зміну якому вона  приходить.

Якось я читав Шекспіра і зрозумів, що не люблю її.

Самотність сприймається легше, поки самотній той, з ким ти був довгий час.

Добре, але тільки за однієї умови... Пообіцяй, що ти в мене не закохаєшся...

"Мені подобається той, з ким я зустрічаюся, хоча він зовсім не схожий на той ідеал, який малювався в моїй уяві". Звучить знайомо, чи не так?