Коли любиш когось, намагаєшся бути найкращою версією себе. Мабуть, краще вже не буду.

Велике кохання перевертає все з ніг на голову - змішує сезони, знецінює колишні цінності, змінює смаки, напрямки. Вона  якось непомітно, поволі, як упертий паросток проліску, проростає в тому куточку серця, який давно здавався віджившим. І ніхто не застрахований від того, щоб під впливом цього кохання стати саме тим, ким завжди боявся стати…

Поверніть мені найкращого друга, я люблю її.

Головна справа в житті людини - кохання. А любити не можна ні минулого, ні майбутньому. Любити можна тільки тепер, зараз, зараз.

Справжня любов б'є в серці, як блискавка, і нема, як блискавка.

Йому в кайф, а тобі в зашморг.

Я б не любив тебе так сильно, якби тобі не треба було б скаржитися і нема про що шкодувати. Я не люблю правих, які не падали, не оступилися. Їхня чеснота мертва і малоцінна, краса життя не відкрилася їм.

— Мені здається, за ті п'ятнадцять років, що ми знайомі, якби ми хотіли бути разом, ми були б. Як Шуко і Розі, наприклад. Але ж ти пам'ятаєш, чим закінчилося наше останнє«разом» — через три місяці ми мало не вбили один одного.
— Ну, я ж говорю — кохання.

Починається вся ця романтика, соплі... Просто треба посилати одразу і все. Я вирішив, до тридцятничка ніякого кохання... Мені й так нормально.

Якщо він по-справжньому тебе любить, то за тобою нудьгуватиме до останнього подиху!