Коли жінка ненавидить чоловіка, який насильно опанував її, вона  не може, опинившись перед ним, не відчути до нього припливу ненависті. І залишатися байдужою до цієї людини вона  теж не може. Вона  неодмінно або ненавидить його, або прощає. А від прощення недалеко і до кохання.

То був вік, коли люди вірили в любов, її всесилля, а також у те, що страждання серця можуть звести в могилу.

Повага має межі, а кохання — ніяких!

Повірте, жодна професія у світі, ні отримані знання, ні купа зароблених грошей не замінять вам щастя коханої людини. Того, якому все одно, скільки ви заробляєте та яка у вас професія. Того, що не звертає уваги на кинуті вами пакетики. Того, якому можна не приховуючи всіх сказати:«Я люблю тебе». Мені в цьому сенсі у житті пощастило.

Все було так, ніби треба майже померти, щоб тебе покохали. Наче треба зависнути на самому краю — щоб урятуватися.

... коли любов покидає світ, усі серця зупиняються.

Так, він був по-своєму чесний. Але чи не полягає чесність у тому, чи не в тому єдино мислима чесність у нашому плутаному житті, щоб любити досить сильно, дати іншому щастя. Навіть відмовившись, якщо треба, від своїх заповітних теорій.

Іноді треба йти проти всього, у що ти віриш, заради людини, яку ти любиш.

Це трохи несподівано, але життя коротке, і я буду стислий. Загалом... Я закохався. І я одружуся.

Бути створеними один для одного – це діагноз.