Я не знаю, куди потрапляють люди після смерті, але я точно знаю, де вони залишаються. Ті, кого ти любиш, завжди з тобою.

Він думав, що любить її без пам'яті, думав, що любитиме її вічно, а виявилося, що це всього-на-всього швидкоплинне захоплення. Він кілька місяців домагався взаємності, вона  всього тиждень тому освідчилася йому в коханні ; тільки сім коротких днів він був щасливий і гордий, як ніхто на світі, — і ось за мить вона  зникла з його серця, як малознайома гостя, яка побула недовго і пішла.

Завзятим поглядом серце і розуму
У темряві тебе шукаю, позбавлений зору,
І здається чудовою темрява,
Коли в неї ти входиш світлою тінню.

Кохання не можна виміряти, як довжину дороги чи висоту будівлі.

Там, де є кохання, немає  темряви.

— Спершу здавалося, дуже люблю. Тепер гадаю, не дуже. Так... засліплення, наслання.
- А він?
- Говорив - любить. Брехав. Чи не заважає, що курю?
— Та ні. Я звикла. У мене чоловік палить. А хто він за фахом?
— За фахом він сволота.

Коли дівчина увійшла в твоє життя, половина тебе каже:«Ти не готовий до кохання», а інша половина:«Нехай вона  стане твоїм навіки».

Він згадав знаменитий міф  із Платонова«Миру»: люди спочатку були андрогінами, і Бог розділив їх на дві половинки, які з того часу блукають світом і шукають один одного. Кохання – це мрія знайти загублену половину нас самих.

Розсудливість і любов не створені один для одного: у міру того, як зростає любов, зменшується розсудливість.

Хто любить, хоче, щоби до нього ставилися з повагою.