Яке недовірливе кохання! Як дивно
У ній віра з недовірою сплетена!
У ній радість із горем б'ються безупинно.

Історії кохання не завжди говорять про кохання. І не в кожній почуєш: Я люблю тебе. І все ж, це - кохання.

Погодившись цінувати законне кохання, як зв'язок на стороні, Ви надаєте їй особливу цінність, якийсь присмак розпусти, краса забороненого плоду.

Щасливий той, хто вміло бере під свій захист те, що любить.

Але ти надто хороша для нього. Ти занадто гарна для кожного, хто тебе не любить.

Залізо так говорило магніту: "Найбільше я тебе ненавиджу за те, що ти притягуєш, не маючи достатньо сил, щоб тягнути за собою!"

«З коханою людиною не доведеться говорити про свої проблеми. Поруч із коханою людиною твої проблеми зникнуть самі собою».

Ти навчив мене любити. Але зберігати кохання, цінувати його, я навчилася в іншої людини…

Ми повинні з радістю згадувати найпрекрасніше, що було в нас у житті, але це так важко, коли відчуваєш біль... Я страшенно сумую за тобою... Я не можу викинути тебе з голови, не можу, як би я не змушувала себе посміхатися, як би не вдавала щасливої, як би я не вдавала, що я про тебе не думаю...

Треба вчитися любити себе — любов'ю здоровою та святою, щоб залишатися вірним собі та не втрачати себе.