Якщо любиш квітку — єдину, якої більше немає  на жодній із багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і почуваєшся щасливим. І кажеш собі:«Десь там живе моя квітка…»

Кохання – жахливий недолік.

Будь—яка любов колись вмирає, і любов без взаємності, на щастя, теж.

Хто довго жив всепоглинаючою любов'ю, а потім її втратив, іноді втомлюється від своєї благородної самотності.

Непомітна людина завжди непомітна, але і вона вміє любити.

Кохання — це єдина радість у житті, але ми самі часто псуємо її, висуваючи занадто великі вимоги.

Бур'ян — це квітка, яку ніхто не любить.

Навіть якщо ти вважаєш свою думку істиною в останній інстанції, не смій, чуєш, ніколи не смій розрізати чужу душу. Залиш кожному право любити так, як він уміє.

Інші люди мають душу досить сильну, щоб довести за будь—яку ціну свою відданість, а нагородою їм служить свідомість, що вони зробили добро обожненій істоті.

Кожен у це ваше«люблю» настільки свій сенс закладає, що це слово вміщує всі сенси, або воно взагалі позбавлене всякого сенсу.