— Знаєте, як це називається професійною мовою? Корупція!

— Корупція — це якби я запропонував гроші, а це золото в подарунок.

— А, якщо подарунок — відмовляти неввічливо!

" Освіта?" — говорив він, витягаючи гаманець:«ось моя освіта». Або:« Переконання? ось...». Або:«Що, Гнаце, твій Марко знову залишився на другий рік? Це ти дурень, а не він. Мій Сема теж ледар, але я що роблю? Перед іспитами зустрічаю в клубі його директора і говорю прямо: м. Субоцький, тримаю з вами парі на п'ятсот, що мій син  знову застрягне. — І річ у капелюсі».

Тюремний сторож, що стояв біля дверей з ключами в руках, вважав себе зобов'язаним дотримуватись найсуворішого нейтралітету. Він отримав добрі хабарі від обох вояків і не хотів їм заважати.

Щоб не забруднити руки, іноді потрібно покласти на долоню банкноту.

А він теж добренький був, як і ти, Зиміна, йому теж все це дуже не подобалося. Ось знаєш, брав бабки та плакав, плакав та брав.

Коли і який чиновник не був переконаний, що Росія є пиріг, до якого можна вільно підходити і закушувати?

Від зарплати до зарплати - важко. Від хабара до хабара ще важче.

Російська корупція з верху, з уряду, тягнеться, у всі міжнародні організації проросла. А там, дивишся, і багато іншого спливе. Олігархи почнуть сіпатися, хто здасть когось, хто сам запалиться. Наша справа – за ниточки вчасно смикати.

— Чи знаєш ти, о чарівна зіниця мого ока, — продовжував тим часом петушитися Хоттабич, — я давно вже не чаклував із таким задоволенням! Хіба тільки коли я перетворив одного багдадського суддю-хабарника на мідну ступку і віддав її знайомому аптекарю. Аптекар з самого сходу сонця і до півночі толок у ній маточкою найгірші і неприємні зілля. Чи не так, здорово, га?

Відкрий свої карти або бий козирем, але не пропускай хабара.