У цьому світі користь приносить кожен, хто полегшує тягар іншої людини.

Наші слова — велетні, коли вони на шкоду нам, і карлики, коли ми чекаємо на них користі.

Всі ми брехуни, коли нам є від цього користь.

Шумно страждають лише симулянти та клоуни. І ті й інші з корисливою метою.

Дивно, як легко друзі можуть від тебе відвернутися, як легко страх чи користь зривають маску товариства.

Те, що людині дається за силою її, є найкраще. А що понад силу його, то, любов моя, не корисно.

Вона ніколи не задавалася питаннями, які мучать людські пари: він любить мене? Чи любив він когось більше за мене? Він любить мене більше, ніж я його? Можливо, всі ці питання, які звертають до кохання, вимірюють його, вивчають, перевіряють, допитують, мало не в зачатку і вбивають його. Можливо, ми не здатні любити саме тому, що прагнемо бути коханими, тобто хочемо чогось (кохання) від іншого, замість того, щоб віддавати йому себе без жодної користі, задовольняючись лише його присутністю.

... всі люди однакові, вони використовують ціпок, щоб бити інших, і улесливий язик, щоб не бути побитими самим.

У практичному житті від генія користі не більше, ніж від телескопа в театрі.

Інші володіють бібліотекою, як євнухи володіють гаремом.