Кожному комуністу повинні бути притаманні такі якості, як вимогливість, самопожертву, безкорисливість, скромність, чесність, почуття солідарності та готовність до подвигу. Комуніст має бути стійким борцем, переконаним в абсолютній правоті своєї справи, старанним, працьовитим, вимогливим, мислячим і безмежно відданим своєму народові.

Хід історії необоротний. Капіталізм з його егоїзмом, злочинами і пороками помре, як відмерли рабовласницькі та феодальні суспільства. Якщо якась країна і може зробити у своєму розвитку крок  назад, то людство загалом ніколи.

Комунізм ні в кого не забирає можливості присвоєння суспільних продуктів, він забирає лише можливість за допомогою цього присвоєння поневолювати чужу працю.

І ніколи комуністи не становили інтересів робітничого класу. Ніколи. Здебільшого це уламки і невдахи з усіх верств російського суспільства. Вони винищили основу – селянство та інтелігенцію.

— Ну, а ціль у тебе в житті є?
— Мета у нас, Сереженько, одна: комунізм!

Хто такий комуніст? Це той, хто читає Маркса та Леніна. А хто такий антикомуніст? Це той, хто розуміє Маркса та Леніна.

Я не комуніст, я просто людина, і думаю, що мені зрозуміла реакція будь-якої іншої людини. Комуністи такі ж люди, як ми. Якщо вони втрачають руку і ногу, то страждають так само, як і ми, і вмирають вони так само, як ми. Мати комуніста така сама жінка, як і кожна мати. Коли вона  отримує трагічну звістку про загибель свого сина, вона плаче, як плачуть інші матері. Щоб зрозуміти її, мені не потрібно бути комуністом.

Члени першої Церкви мали все спільне (Дії 4.35,42). Пізніше цю спільність хотіли уявити як якийсь комунізм, але між першою Церквою та комунізмом існує глибока різниця. Для комунізму характерне примусове усуспільнення майна та управління ним, а в першій Церкві люди самі добровільно продавали своє майно, щоб не гаяти дорогоцінного часу на управління ним. Члени першої Церкви мали ще й місіонерську діяльність. У цій Церкві все розподілялося, але саме з потреби, а не як зрівнялівка. Усі знали потреби один одного – можна сказати, що такий станможна порівняти з нестримною благодійністю. Всі постійно перебували у спілкуванні, у молитві, і часу для управління господарством у них не було. Це було зовсім особливе життя, яке можна було б назвати«райським».

Комуністи вважалися партією лівих, але чомусь виборювали праву справу.

Знаєш, із комуністами весело. Бог  мій! Вони не стали кидати бомби. Вони просто взяли та розпалися.