— Пані, не могли б ви розміняти мені сто доларів?
— На жаль! Але дякую за комплімент!
— Радий познайомитись, Доктор Беннер. Ваша робота про зіткнення анти—електронів прекрасна. І я тягнуся, як ви вмієте, втрачаючи контроль, ставати величезним зеленим монстром.
— Дякую!
Але все ж таки хочу вас запевнити, що ви найпрекрасніша істота на світі.
— Ти такий…
— Чарівний, розумний?
—... неприємний.
Кожна людина по—своєму унікальна і гарна.
— Люблю твоє волосся!
- Це перука.
— Люблю твої блакитні очі!
- Це лінзи.
— Люблю твої груди!
- Це "Wonderbra".
— Люблю твої ноги!
— Ну , слава богу, хоч один заслужений комплімент!
— А ви все гарнішаєте, кузине, — сказав він.
— Не брешіть так безбожно; звідки б узятися красі після дванадцятигодинного шляху, та ще й по такому пилу? - Заперечила королева.
— Якщо людина любила ваш образ, плекала його в пам'яті протягом багатьох тижнів, вона не помічає пилу, вона бачить лише ваші очі.
У вас добре серце під прекрасними грудьми.
— Очі такі, люба, — не на кожен день! Такі очі щодня не носять!
Мені подобаються Ваші очі – темні та красиві як моя душа.