— Пані, не могли б ви розміняти мені сто доларів?

— На жаль! Але дякую за комплімент!

— Радий познайомитись, Доктор Беннер. Ваша робота про зіткнення анти—електронів прекрасна. І я тягнуся, як ви вмієте, втрачаючи контроль, ставати величезним зеленим монстром.

— Дякую!

Але все ж таки хочу вас запевнити, що ви найпрекрасніша істота на світі.

— Ти такий…
— Чарівний, розумний?
—... неприємний.

Кожна людина по—своєму унікальна і гарна.

— Люблю твоє волосся!
- Це перука.
— Люблю твої блакитні очі!
- Це лінзи.
— Люблю твої груди!
- Це "Wonderbra".
— Люблю твої ноги!
— Ну , слава богу, хоч один заслужений комплімент!

— А ви все гарнішаєте, кузине, — сказав він.
— Не брешіть так безбожно; звідки б узятися красі після дванадцятигодинного шляху, та ще й по такому пилу? - Заперечила королева.
— Якщо людина любила ваш образ, плекала його в пам'яті протягом багатьох тижнів, вона не помічає пилу, вона бачить лише ваші очі.

У вас добре серце під прекрасними грудьми.

— Очі такі, люба, — не на кожен день! Такі очі щодня не носять!

Мені подобаються Ваші очі – темні та красиві як моя душа.