Коли чоловік посилає квіти, це очевидна ознака того, що він вже захоплювався й іншими.

… Життя без кохання – квітка без аромату, як кажуть на Сході.

Ворогів я закидаю квітами — у труні.

Якщо рай  і існує, то там, напевно, всюди ростуть кульбаби.

Жінка чахне без кохання, як квітка без сонця.

- Даремно я її слухав, - довірливо сказав він мені одного разу. — Ніколи не треба слухати, що кажуть квіти. Потрібно просто дивитися на них і дихати їх ароматом. Моя квітка напоїла пахощами всю мою планету, а я не вмів йому радіти. Ці розмови про пазурі і тигри... Вони повинні б мене зворушити, а я розлютився...
І ще він зізнався:
— Нічого я тоді не розумів! Треба було судити не за словами, а у справах. Вона  дарувала мені свій аромат, осяяла моє життя. Я не повинен був тікати. За цими жалюгідними хитрощами і хитрощами я повинен був вгадати ніжність. Квітитакі непослідовні! Але я був надто молодий, я ще не вмів любити.

Люди подібні до квітів — чотири мільярди нарцисів.

Мені подобаються квіти, ось би їх додати і в моє життя.

«Я не прекрасна, -
так каже астра, сестра зірок, -
Але людей люблю
і людей втішаю;
Нехай помилуються останніми квітами,
нахилиться наді мною.
зірвуть мене -
Ах! в їхніх очах спалахне
спогад,
спогад про прекраснішу, ніж я.

Квіти не ростуть серед бунтуючого моря.