Коли любиш, мозок виробляє ендорфін і насичує їм кров. З розташованої в одному з півкуль залози витікає органічний морфій, і закоханий відчуває кайф, як від дешевого опіуму. Ми нерідко плутаємо кохання з кайфом. Думаємо, що любимо людину, а насправді любимо шприц. Гладка, як шовк, шкіра, запах волосся, вигини тіла, посмішка, очі, почуття, думки, довіра – все це добре, але шприц – краще.

Кохання подібне до океану... Неможливо просто помочити ніжки — ти не зрозумієш всієї сили його, так і не зазнаєш глибини кайфу... Потрібно пірнути з головою! Так, не вистачатиме повітря, але зате ти побачиш, стільки прекрасного в глибині, що це назавжди змінить твоє життя.

Якщо завжди чогось боятися, то тоді який кайф у житті?

— Я не був щасливий, я був під кайфом.
- Ти був щасливий.
- Під кайфом.
- Щасливий.
- Під кайфом!
— Вмираюча дівчинка не змогла відрізнити кайф від щастя, бо люди, що вмирають, усі бачать у радісному світлі! [з сарказмом]

Справжні зникли. Фантазія це частина реальності, і ми відключаємо гальма. Ми думаємо ясно і в той же час не думаємо взагалі, це гарне почуття... Ми перестаємо намагатися все контролювати, теплий потік хімікатів усередині нас, коливаємося. Це пошкодження мозку? Ми забуваємо весь біль у нашому житті, ми хочемо вирушити ще кудись. Люди більше нам не загрожують, вся наша невпевненість випарувалась, ми в хмарах, ми широко відкриті, ми людикосмосу на орбіті навколо землі та світ виглядає прекрасним від туди. Ми інфолептики, що прагнуть нездійсненного, ми ризикуємо розсудливістю заради короткочасного просвітлення. Так багато ідей... Так мало пам'яті... Остання думка гине від наступного передчуття. Нас захоплює всепоглинаюче почуття любові, ми пливемо в унісон, ми разом... Я хотів би, щоб це було справжнім. Ми хочемо світового рівня спільності, де б нам було комфортно з усіма. Ми в ритмі... Частина руху... Рухи втечі... Ми махаємо на прощання, зрештою ми всього лише хочемо бути щасливими... так... так...

Ні, дякую, мене і так пре. Наявність. Без жодного компоту.

Ломка – зворотний бік кайфу.

- А мене накрило?
— А як почуваєшся?

Найприємніше в будь-якому наркотику - це не кайф. Ця мить перед прийомом.

... ти можеш відчути чистий кайф, тільки якщо кидаєш щось важливе, щось, що для тебе самого багато важило. Висмикуєш самого себе з корінням. Але зробити це можна тільки тоді, коли маєш коріння.