Містер Андерсон, із поверненням. Нам вас не вистачало.

Мені страшно зустрічатися з Тобою.
Страшніше тебе не зустрічати.

Він йшов і думав про те, як часто доводиться в житті зустрічатися з добрими людьми і як шкода, що від цих зустрічей не залишається нічого більшого, крім спогадів.

Тільки раз, і то якщо дуже пощастить, ти зустрічаєш людину, яка поділяє твоє життя на дві частини, до зустрічі з ним і після.

Ми зустрілися на годину і розлучимося навіки.

Розлучатися треба так, ніби завтра зустрінемося, а зустрічатись — ніби не бачилися сто років.

Кажуть, є такий зв'язок у світі, що не важливо, скільки разів ти його розриваєш. Ви все одно зустрінетесь.

Йшов і зустрів жінку.
Ось і вся подія.
Подумаєш, подію!
А не можу її забути.
Не можу забути її,
А вона забула.
Ось і вся подія,
Ось і все, що було...

Радість обох дам щодо цієї зустрічі була, як і слід очікувати, незвичайною, — зважаючи на те, що протягом останніх п'ятнадцять років їх цілком влаштовувала повна відсутність відомостей одна про одну.

Якщо я не зустріну її в цьому житті, я зустріну її через десять життів. Але я все одно її зустріну. Заради цього варто чекати.