Зрештою, — продовжувала подруга, — людям спокійніше з тими, хто знущається, аніж з тими, з кого знущаються. І радіють:«Боже, яке щастя, що все це витворять не зі мною!» У будь—які часи в будь—якому суспільстві за великим рахунком відбувається те саме: всі прагнуть приєднатися до більшості і не паритися.

Висміювати народні звичаї – це потішатися з незрозумілої мови.

Такі речі непробачні! Знущання з людей не зроблять вас сильнішими. Якщо ви називаєте себе сильними, то я не хочу бути такою!

— З Хаусом там точно когось уб'ють...
— Чоловік готовий убити заради діагнозу. На мою думку, лікар йому дістався той, що треба.
— І він, звичайно ж, не знущатиметься з бідного психому, поки той не зірветься.

Я смішний. Але хіба можна стратити людину за те, що вона смішна?

Сила не може самостверджуватись за рахунок слабкого. Сила якраз у тому, що сильна людина самодостатня – їй не треба самостверджуватись за рахунок знущання над слабкими.

Чоловіки, впевнені у своїй мужності і внутрішньо врівноважені, не відчинятимуть стусаном двері, ображатимуть жінок і знущатимуться з геїв.

Знущання з чужих страждань не повинно бути прощаним.

Але найцікавіше це гра в дипломи. У суспільстві складають кумедні свідчення на всілякі кумедні звання - старої діви, ненажери, донжуана, нещасного любителя, дурня, невірної дружини, обдуреного чоловіка, покинутої коханки і т. д. Дипломи розсилаються під умовними підписами знаменитих ненажер, повіс або рого. Отримуючі звання можуть ображатися, зате відправники патенту веселяться від душі.