Такі всі жінки, - зауважив Дон Кіхот. — Відмінна властивість їхньої натури — зневажати тих, хто їх любить, і любити тих, хто їх зневажає.

Не всі я в небі ненавидів,
Не всі я у світі зневажав.

— Ніколи не робіть цієї помилки. Не принижуйте своїх ворогів, не обзивай їх образливими словами, не зображуйте їх нікчемними. Тим самим ви принижуєте себе. Що ви собою п-представляєте самі, якщо маєте настільки ганебного супротивника?

— Ти борешся заради неї, заради Фрей, дочки, яку ледве знав. А мене ти довгий час вважав за свого сина. Поки не прийшло розчарування, одкровення про зраду. Був час, коли тобі потрібно було бути мені батьком! Але навіть тоді ти зневажав мене, чи не так? Я хочу знати, чому.
- Не знаю. Просто так вийшло.
- Це твої останні слова.

Отже, він зневажає мене, бо зрозумів, що його люблю.

Авторитет — штука хороша, але він тендітний, як скло, а зневага липне до людини, як лишай, що стриже.

Вона була силою, що визначає його буття, і хоча вона  ставилася до нього з презирством, постійно відштовхувала і відкидала його, він залишиться з нею, тому що поряд з нею він відчував, як кров струмує по його жилах, як він росте, він почував себе вільним, усвідомлював свою обмеженість і розумів, скільки вона  може дати йому, як розумів, чому вона  топче його і невпинно знищує.

Люди розумової праці підкорялися речам і нічого не могли з ними вдіяти. А люди-майстри самі не мали речей. Коли в нашій квартирі засмічувала вбиральня, замок буфета утискав ключ або треба було пересунути піаніно, Ганнуся посилали вниз, у напівпідвал, де жив робітник залізничного депо, просити, щоб«хтось» прийшов.«Хтось» приходив, і речі упокорювалися перед ним: піаніно відступало в потрібному напрямку, каналізація прокашлювалася і замок відпускав ключ на волю. Мама казала: "Золоті руки " - і перераховувала в буфеті срібні ложки. Якщо ж нижнім мешканцям потрібно було прописати братареві до села, вони зверталися до їхньої милості нагору. І, дивлячись, як під диктовку рядяться«у перших рядках» поклони незліченним родичам, розчулювалися вголос:«Ось вона, розумовість. А то що наше рукомісце? Чиста морока без поняття». А в душі поверхи тихенько зневажали один одного.«Подумаєш, мистецтво», — говорив уражений тато:«раковину в вбиральні полагодив... Ти ось мені зроби операцію вушної раковини! Або, скажімо, трепанацію черепа». А внизу думали:«Ти ось полазив би на карачках під паровозом, а то велика штука — перцем чиркати!»

- Навіщо ти це зробив?
— Нехай вони поїдуть унизу.
— А коли так зроблять усе згори?
- Вони так і роблять.

Гей, ватник-гомофоб! Ненавидиш Гітлера? Так от, він зневажав і спалював євреїв просто за національною ознакою, так само, як ти зневажаєш і пишеш свої дивні пасквілі проти геїв і лесбіянок, просто тому, що вони народилися не такими, як ти!