Коли ти наданий самому собі, мимоволі починаєш звертати увагу на всі знаки.

Ми завжди чекаємо знаків від Всесвіту, але насправді бачимо лише те, що хочемо бачити і тоді, коли справді до цього готові.

— Ти тут тому, що опинився не на той час і не на тому місці.
- Це знак!
- Знак?
— Сам Всесвіт каже, що ми маємо розкрити цю справу разом. Ти ж не хочеш підвести Всесвіт?
— Тобто що б я не робила, ти не відчепишся?
— Я поважаю Всесвіт.

Якщо щось саме приходить до вас у руки, якась незрозуміла, і навіть зрозуміла річ, ви починаєте ставитися до неї як до чогось невипадкового, надавати їй особливого сенсу або навіть вважати це Знаком. При тому, що річ може бути абсолютно нікчемною та безглуздою.

Небо моє, ти говориш зі мною часом такими теплими, раптовими голосами.