У мене побільшало знайомих, у мене залишилося мало друзів.

Важко бути тільки знайомим людини, про яку ти знаєш, що вона без вагань віддасть тобі, якщо в цьому буде необхідність, власну нирку.

З віком перестаєш дивуватися обіцянкам«обов'язково частіше зустрічатися» та миттєвому переміщенню цих слів у довгу скриньку. І річ не в масовому склерозі. А у нас самих.

З усіх марних знайомих, яких краще забути і присипати нафталіном, чи є знайомий марніше колишнього швагра?

Завжди сумно розлучатися з тими, з ким щойно познайомився. За відсутності старих друзів можна легко примиритися. Але навіть недовга розлука з тими, кого щойно дізнався, майже нестерпна.

Я сиджу зі своїм знайомим Тимуром, одним із тих знайомих, яких всі за звичкою називають друзями, хоча, звичайно, ніякі вони не друзі, а просто люди, яким ти дзвониш, коли тобі нічим зайняти вечір і потрібен товариш по чарці, щоб просадити в шинку чергову пару сотень.

Я люблю знати все про своїх нових знайомих і нічого про старих.

Іноді зі знайомою людиною, знаєте, пройти приємно, навіть якщо вона мовчить.

Усім ясно, що у геніїв мають бути знайомі. Але хто повірить, що його знайомий геній?!!

Ну що за місто — жодної незнайомої пики. Навіть бандити, і ті знайомі.