Людині властиво змінюватися. Зміна вкрадлива, ледве відчутна — немов вітерець, що торкається на світанку віконну фіранку, немов аромат несміливих польових квітів, що сховалися в траві... Без жодної застуди вас раптом зазнає; ні з того ні з цього відчуєте ви невиразну огиду до того, що ще вчора було мило; знайте, це ознаки зміни, що відбуваються в вас. Або ще: нападе раптом на вас незрозумілий голод, який не вгамуєш самою ситою їжею. Недарма кажуть, що надмірний апетит є вірним знаком незадоволеності. А хто, як не вона, породжує зміни?

— … Чи задоволені ви собою та своїм життям?
— Ні, я ненавиджу своє життя, — скривившись, промовив П'єр.
— Ти ненавидиш, так зміни її...