Я не просила тебе читати лекцію про економіку та геополітику, мені вистачає чоловіка, який кожен вікенд катує мене, читаючи газети вголос.

Внутрішньополітичні оглядачі з деякими зневагами ставляться до ідеологічних концепцій і судять про політику скоріше щодо особистих відносин і кон'юнктурних інтересів політичних діячів.

Характерна риса судового хронікера — дуже низька думка про справедливість на цьому світі, а також про поліцію, детективів, адвокатів, свідків, злочинців і взагалі про всіх людей.

Зустріч із великою кількістю журналістів – задоволення. З невеликою кількістю – неприємність. З одним - це страта.

Заголовки подвоюють розмір подій.

Наскільки мені відомо, ніхто й досі не намагався встановити, звідки беруться журналісти. Щоправда, існує інститут журналістики, але я ще не зустрічав журналіста, який би вийшов звідти. Натомість я з'ясував, що кожен журналіст колись був медиком, інженером, юристом, літератором, співробітником торгової палати чи ще кимось, але з тих чи інших причин залишив колишню професію.

У цій країні преса — підонок на підонку. Про всіх судять собою.

Друк стала засобом об'єднання та взаємного порушення.

Напишіть про кишенькового злодія, який судився тридцять разів, що він відомий кишеньковий злодій, — і він подасть на вас до суду за образу особистості, причому ви програєте цю справу, вірніше її програє відповідальний редактор, а крім того, вона обійдеться редакції в кругленьку суму.

Мене найбільше турбує ухильна позиція мас- медіа щодо чесності. Люди перестали використовувати слово "брехня". Раптом усе це виявилося«відмінністю у поглядах». Якщо вся республіканська фракція одного разу виступить із заявою, що Земля — плоска, то наступного дня у The New York Times з'явиться заголовок«Демократи та республіканці не можуть домовитися про форму Землі».