Всеволод Крестовський. Петербурзькі нетрі
Коли в душі людини скупчується вже надто багато відчаю і горя, вони або доводять до божевілля і самогубства, або ж самі себе притуплюють - своєю власною силою і нескінченністю, так що людина нарешті деревіє якось і доходить до абсолютної байдужості до всього на світі і насамперед до своєї власної особи:«Чекати більше нічого, сподіватися нема на що. Будь що буде, а мені байдуже! Катування - так катування, смерть - так смерть! І такий стан, переважно, є результатом найбільшого озлоблення на долю і людей, результатом марно витраченої боротьби та енергії.