Добро не може існувати без Зла, Світло не може існувати без Темряви, сам Порядок неможливий, якщо поряд немає Хаосу. Це лише частини одного рівняння, і, якщо ти прибереш одну змінну, порушиться вся формула.
Не можна залишатися осторонь боротьби сил Добра і Зла. Хто намагається відсидітися, той опосередковано допомагає Злу. Добро має бути у постійній боротьбі зі Злом! Якщо Добро зупиниться, воно перестане бути Добром.
Через декого з так званих сатаністів Кроулі зіщулився. Справа була в тому, що вони робили, а в тому, як вони всю провину покладали на Пекло. Придумають якусь жахливу ідеї, і за тисячу років до такої демон не дійде, темну, безсердечну гидоту, що придумати може лише повністю функціонуючий людський мозок, потім прокричать«Диявол Змусив Мене Це Зробити», і симпатії суддів будуть на їхньому боці — при те, що Диявол майже ніколи людей не змушував. Не треба було. Чомусь дехто з людей не міг цього зрозуміти. Пекло не було основним сховищем зла, не більше ніж Небо, на думку Кроулі, був сховищем добра; вони були просто сторонами у величезній космічній шаховій грі. Справжнє джерело, справжня милість і справжнє велике зло, було в мозку людському.
Якщо писати тільки про добро, то для зла це знахідка, блиск; якщо писати тільки про щастя, то люди перестануть бачити нещасних і врешті-решт не помічатимуть їх, якщо писати тільки про серйозно-прекрасне, то люди перестануть сміятися над потворним. І в тиші осені, що впадає в неї ніжною дрімотою, в дні недовгого забуття майбутньої зими, ти починаєш розуміти: тільки правда, тільки честь, тільки чисте совість, і про все це - слово. Слово до маленьких людей, які потім будуть дорослими, слово до дорослих, які не забули, що були колись дітьми.
- Бачиш, у злі завжди закладені паростки його поразки, - сказав ангел. - Сама його природа - заперечення, і саме тому включає знищення, навіть у хвилини здається перемоги. І не має значення, наскільки його план грандіозний, добре спланований, захищений від помилок – за визначенням властива злу гріховність обрушиться на самих зловмисників. І не має значення, наскільки вони досягнуть успіху у справах своїх, бо в кінці самі вони покличуть загибель на голови свої. І задуми їхні розіб'ються об скелі неправедності, і впадуть вони в безодню забуття, і зникнуть безвісти. Кроулі замислився. - Та ні, - сказав він нарешті. - Готовий посперечатися, хтось просто проколовся.