— Тиріон із дому Ланністерів, королева-регент звинувачує вас у вбивстві короля. Ви вбили короля Джоффрі?
- Ні.
- А ваша дружина леді Санса?
- Мені це невідомо.
— Як же, на вашу думку, він помер?
— Подавився пирогом із голубами...
— Значить ви звинувачуєте пекарів?
— Та хоч голубів, тільки мене дайте спокій!

Звинувачувати легше, ніж захищати: легше завдавати ран, ніж зцілювати їх.

А вас, вас я звинувачую, що ви не виконали свій людський обов'язок. Перед лицем цього мерця я звинувачую вас у тому, що ви дозволили любові пройти повз, знехтували прямим обов'язком кожної живої істоти бути щасливою, обрали шлях викруток і змирилися. Ви заслуговуєте на смертний вирок; примовляю вас до самотності.

Кого Ви звинувачуєте, тому Ви даєте владу. (До тих пір, поки ви звинувачуєте у своїх бідах когось іншого, ви самі добровільно відмовляєтеся від управління своїм життям. Ви, можливо, не усвідомлюючи цього, шукаєте собі«господаря» — того, на кого можна буде звалити відповідальність та провину за свої невдачі.)

Я звинувачую суспільство споживання в тому, що воно зробило мене таким, яким я є: ненаситним. Я звинувачую моїх батьків у тому, що вони зробили мене таким, яким я є: безхребетним.
Я часто звинувачую інших, щоб не звинувачувати себе.