Дмитро Ємець. Таня Гроттер і балакучий сфінкс
Боятися треба не вчинків, а лінощів, млявості, ниття, зневіри. Під лежачий камінь вода ще, може, й затече, а ось під обмазаний соплями нема. Він гідроізольований.
Боятися треба не вчинків, а лінощів, млявості, ниття, зневіри. Під лежачий камінь вода ще, може, й затече, а ось під обмазаний соплями нема. Він гідроізольований.
— Знаєш, я завжди думав, що напишу книгу, яка змінить погляди людей на спорт, як« Людина, яка змінила все» чи«Фаворит». Але натомість я пишу книгу про хлопця, у якого два таланти: ловити м'ячі і не ловити хламідії.
— Я фотографую гамбургери. Знаєш у коледжі я хотів бути Енні Лейбовіц чи Річардом Аведоном, знімати людську суть, а зараз я роблю гарним фаст-фуд, щоби американці товстіли. Я не творець, я торговець смертю.
Це питання дуже делікатне. Десь дуже прикро. Мене особисто він просто вбиває.
Життя соромно за тих, хто сидить і тужить,
Хто не пам'ятає втіх, не прощає образ...
Не дозволяй собі засмучуватись невдачі, якщо ти зробив усе, що міг.
Коли світ здається некрасивим, люди неприємними і недобрими і всі справи їхні дурними і бридкими, поспішай скористатися цим станом, звернувши увагу на себе, і ти побачиш у собі те, чого не бачив раніше, і це визнання своєї гидоти буде на користь тобі.
Життя занадто коротке, щоб витрачати її на зневіру, і занадто багатогранне. У ній достатньо і приводів для радості та справ, які ніхто не зможе зробити, окрім тебе.
Якщо тобі доведеться зустріти людину, чию похмурість ти не зможеш пояснити і вона здасться тобі безпричинною, нестерпною, — знай, що ця людина приховує свою рану, і рана ця болить, хоч вона нікому й не видно.
За хвилину зневіри людини не можна залишати одного.