Все скінчено, – слабким голосом сказав кіт і млосно розкинувся в кривавій калюжі, – відійдіть від мене на секунду, дайте мені попрощатися із землею. О мій друже Азазелло! - простогнав кіт, стікаючи кров'ю, - де ти? − кіт завів згасаючі очі у напрямку до дверей у їдальню, − ти не прийшов до мене на допомогу в момент нерівного бою. Ти залишив бідолашного Бегемота, промінявши його на склянку - правда, дуже хорошого - коньяку! Ну що ж, нехай моя смерть ляже на твою совість, а я заповідаю тобі мій браунінг.

Людина, яка залишає гроші на благодійність у своєму заповіті, лише віддає те, що більше не належить йому.

Я віддячу тобі,— сказав мій дядько,— я заповідаю тобі твори Леніна. Віднеси їх до макулатури і поміняй на«Буратіно»... Але спочатку задуши мене.

Чекаєш, що все буде як п'єса, але скоріше це провінційна постановка про податкову декларацію.