Я тепер замкнувся в собі. Я нікому не говорю вже, у що я вірю, про що думаю, що люблю. Приречений на жорстоку самотність, я дивлюся навколо, але думки своєї не висловлюю ніколи. Що мені до ідей, розбіжностей, вірувань, насолод. Я не можу нічим поділитися з іншими і охолодився до всього. Думка моя незрима і незбагненна. На звичайні запитання я відповідаю загальними фразами та посмішкою, яка каже:«так», якщо мені не хочеться витрачати слова.

Жінки також скаржилися на його замкнутість. Він вважав за краще читати, а не слухати.

Якщо людина скритна і замкнена, то навіщо їй брехати і вдавати? Це ж величезна витрата енергії. Простіше нічого не говорити. Прихована і замкненість і відверта фальш – два різні способи досягнення однієї й тієї ж мети: не дати оточуючим дізнатися, який ти насправді. Чи не відкритися. Зазвичай людина вибирає лише один спосіб, залежно від свого характеру та стилю мислення. Обидва одночасно погано поєднуються.

Замкнутість - безвихідне душевне становище.

Аутисти через саму природу свого захворювання важко піддаються зовнішнім впливам. Вони приречені на ізоляцію і, отже, оригінальність. Їхній спосіб бачення світу, якщо вдається його розглянути, зазвичай виявляється вродженим і йде зсередини. Спілкуючись з ними, я незмінно приходжу до думки, що вони є якоюсь окремою расою — дивним і оригінальним підвидом людства, кожен представник якого повністю замкнутий на себе.

...У замкнутому суспільстві люди стають дріб'язковими.