Співчуття … — це чудова якість, але у законодавчій системі для нього немає місця. Це суб'єктивне та недосконале почуття, яке постійно змінюється, тоді як закон має бути досконалим, не підвладним часу та універсальним.
Лікар, оглядаючи хворого, не слухає стогонів: лікареві важливо зцілити людину. Лікар служить законам загального.
Король повинен дотримуватися закону, тому що тільки закон і робить його королем.
— А вам відомо, що незаконне утримання екзотичної тварини карається двома роками в'язниці?
— Боже, невже ви посадите нещасну тварину до в'язниці?
Бо закон – не юриспруденція, не товстезна книга, забита параграфами, не філософські трактати, не бундючні марення про справедливість, не пошматована фразеологія про мораль і етику. Закон – це безпечні дороги та тракти. Це міські закутки, якими можна прогулюватися навіть після заходу сонця. Це готелі та корчми, з яких можна вийти у сортир, залишивши гаманець на столі, а дружину біля столу. Закон – це спокійний сон людей, які знають, що розбудить їх спів півня, а не червоний півень!
... ти можеш виграти справу - і правосуддя переможе, можеш програти - правосуддя теж переможе... Дивна справа...
Тисячами незримих ниток обвиває тебе закон. Розрубаєш одну - злочинець, десять - смертник, всі - Бог.
Десять заповідей лише тому такі лаконічні, зрозумілі та зрозумілі, що були написані без допомоги радників та експертів.