Закони працюють там, де від одного слова«закон» люди встають по стійці«смирно».

Беручи на себе місію правосуддя, десь та порушиш закон.

— А ви колись читаєте книги, які спалюєте?
Він розсміявся.
— Це карається законом.
— Да—а… Звісно.
— Це непогана робота. У понеділок палити книги Едни Міллей, у середу – Вітмена, у п'ятницю – Фолкнера. Спалювати в попіл, потім спалити навіть попіл. Такий наш професійний девіз.

Бути абсолютно вільним і в той же час повністю залежати від закону — ось вічний парадокс у житті людини, який можна відчути щохвилини.

Законодавство має бути голосом розуму, а суддя – голосом закону.

Це була ніч, коли всі закони вирушали на звалище.

Немає нічого більш гнучкого та поступливого, ніж юридичні рамки. Їх можна вказати за потреби, але їх не можна перейти.

Дурням жоден закон не писаний, зате дурнями багато.

- Чому немає  корсета? І панчоха теж...
— Мені неприємно в них.
— Існують норми одягу.
- А хто їх встановлює? Якби норми наказували вплітати у волосся живу оселедець, дотримувалася б ти їх?
- Алісо!

У законі іноді мало здорового глузду.